Peru-Ensayos-Presente y Futuro: Музей текстилю Амано-Пасіон для доіспанського перуанського мистецтва

Музей текстилю Амано-Пасіон для доіспанського перуанського мистецтва

Вступ

Йосітаро Амано був японським бізнесменом, який до 1930 року створив свій бізнес у Південній Америці, втративши її в результаті Другої світової війни, оскільки був депортований до Японії. Після війни він повернувся до Америки, щоб відновити свої компанії і оселився в Перу близько 1951 року.

Для Перу, Йосітаро Амано є пам'ятним характером, тому що він присвятив свій стан і час, щоб знайти і захистити культурну спадщину Перу від руйнування і розграбування. Амано, як і Марія Райхе та інші люди, зрозуміли величезну цінність доіспанської спадщини і запропонували завдання зберегти її для майбутніх поколінь. Без Марії Райхе ліній Наска були б сьогодні кар'єрами або людськими поселеннями, без Амано красиві текстильні вироби, які показані в їхньому музеї, були б горючими або зруйновані як сміття. Вони попереду невігластва, апатії та незацікавленості самих перуанців за своє минуле.

Для простих людей у недоіспанському текстилі не вистачало значення, вони використовували їх як дрова, або практикували стрільбу по мішенях з судами, які вважалися марними; для Амано величезний набір робіт, які він збирав і зберігав (його колекція має 20 тис. повних творів - або «музели» - і 20 тис. цінних фрагментів для археологів і істориків).

Маріо Амано, його син і послідовник свого завдання, розповідає анекдот про походження музею, який його батько почав будувати в 1961 році:

Він зібрав, але він також викопав. Одного разу я був у канаві, копаючи, і пан Гранья, власник сусідньої хасианди Хуандо, який, побачивши його так зацікавлений у його роботі, запросив його відвідати сусідню фазенду, де були також "хуаки". Перед тим, як вони зупинилися з'їсти де Містер Ishiki, японець що керував рестораном. Вони розмовляли, і коли вони почули про пристрасть мого батька, і побачивши його так зацікавленого, після обіду він сказав: "Sígame", і показав йому тисячі шматочків кераміки і текстилю, який він мав у своєму будинку ... віддав Так почався цей музей ». http://www.museoamano.org/amano/

Невдача для Йосітаро Амано, удача для Перу, бо ця доля потрапила в руки потрібної людини. Доля знає, як робити свої ходи.

Yoshitaro Amano, виявив і врятував текстиль з культури Chancay, і щоб уникнути його розпаду через час, він застосував ретельну техніку збереження. Перед тим, як переселитися в Перу, до того, як у 1929 році він вже відвідав Мачу-Пікчу, можливо, це походження його захоплення передіспанським минулим.

У 50-х і 60-х роках він зробив свій стан на рибалці, і як освічена людина з хорошою освітою, він також присвятив свій час археології, що дозволило йому визнати цінність культури Шанкай, максимальне багатство якого було в його текстиль та кераміка.

У своїх багаторазових поїздках по країні пан Амано спостерігав за об'єктами, залишеними грабіжниками гробниць, він міг визнати їхню цінність і важливість, що спонукало його присвятити велику частину свого часу і багатства для відновлення і збереження покинутих об'єктів пустелі узбережжя, щоб виставити їх у своєму будинку Мірафлорес.

Колекція Йосітаро вже була важливою, але вона мала також вимір, який вимагав суворості, досліджень і професіоналізації. Він купив землю, прилеглу до його будинку, і в 1961 році почав будівництво музею.

У 1964 році він заснував Музей Амано, один з перших будинків, розроблених в Перу, щоб служити музеєм. Цей музей був визнаний одним з найважливіших виставкових просторів перуанського текстильного мистецтва та мостом співпраці між японськими та перуанськими дослідниками.

Йоситаро Амано помер в 1982 році, але його пам'ять зберігається і відновлюється в подиві, викликаному відвідувачами видовищем прекрасних робіт, які він врятував. Amano не народився у Peru, але з María Reich та іншими іноземцями хто полюбив нашу країну, він є посланий fortune богиня, тому "це вартий Peru".

П'ятдесят років по тому, сім'я Амано реконструювала музей, щоб зберегти традицію обслуговування та дослідження свого засновника. Сьогодні AMANO, PRECOLOMBINO TEXTILE MUSEUM і показує прекрасні твори доколумбової текстилі, в оптимальних умовах витримки.

Були часи економічної кризи, і хоча в 2010 році сім'ї довелося продати будинок Йошітаро, щоб уникнути закриття музею, сьогодні завдяки підтримці приватних і державних установ Японії, а також професійної співпраці перуанців, музей був відремонтований і виставка триває. Сподіваюся, на довгий час більше.

Музей - виставка

Музей Мано розміщує найважливішу текстильну колекцію в країні. Для ПОСТІЙНОЇ ВИСТАВКИ вона має чотири кімнати, розділені на три виставочні концепції:

а) ТЕКСТИЛЬНА ХРОНОЛОГІЧНА ПОСЛІДОВНІСТЬ:

Огляд початку текстилю у світі, перша сировина та його історія на перуанській території. Тут перетинається текстильна історія Чавіна, Паракаса, Наска, Мохіки, Хуарі, Сіхуаса, Ламбаєке, Чиму, Шанкая, Чукібамба і інків.

Ці два одягу є ознакою майстерності, і, безумовно, гідні принцеси.

б) СІМЕЙСЬКИЙ ІНСТРУМЕНТ СИЛИ МАТЕРІАЛІВ ТА ТЕКСТИЛЬНИХ ІНСТРУМЕНТІВ

Виставка всіх необхідних текстильних процесів для створення вражаючих тканин в музеї, від вибору сировини, фарбування, прядіння і вибору відповідних ткацьких верстатів. Показані також приклади досягнутого майстерності текстилю та різних застосувань, що надаються волокнам.

c) YOSHITARO AMANO ROOM:

Кімната і склад, що дозволяє привілейований доступ до частини складів музею, де розміщені класичні висувні ящики, що демонструють розвиток текстилю, досягнутого культурою Шанкай. У приміщенні є прекрасні приклади різних текстильних структур і методів, якими домінувало це суспільство кваліфікованих текстильних робітників і гончарів, які жили більше 900 років тому.